Коли мама стає подругою: чому стирання меж у стосунках із донькою є небезпечним

Мами часто з гордістю кажуть, що вони з донькою як подружки. Теплі, довірливі, легкі стосунки здаються ідеальними. Проте психологи попереджають, що така модель може нашкодити дитині. 

Дружба передбачає рівноправність і повну відкритість. Ми розповідаємо друзям найпотаємніше і очікуємо взаємності. Але коли дорослі перетворюють дитину на "друга", вони часто шукають не близькості, а зручності. Дитина завжди поруч, слухає, підтримує, не критикує. Такі батьки відчувають себе сучасними, намагаються компенсувати власні травми дитинства або знижують рівень тривоги через повний контроль над дитиною. 

Для дитини ж така дружба означає втрату опори. Батько чи мати вже не фігура авторитету, не захист, а рівний. Від дитини очікують емоційної підтримки, порад, дорослої поведінки. Вона змушена вислуховувати проблеми батьків, співпереживати, брати на себе відповідальність, до якої не готова. 

Також стираються особисті межі. Якщо батьки розповідають усе, то і дитина повинна ділитися всім. У неї не залишається простору для себе. Ще складніше, коли її залучають у сімейні конфлікти, очікуючи, що вона стане на бік одного з батьків. 

Наслідки такої "дружби" – внутрішній спротив, образа, почуття провини, емоційне виснаження. У дорослому віці це може перетворитися на серйозні психологічні проблеми. 

Справжня близькість з дітьми можлива без дружби. Найбільш безпечною для дитини є ієрархічна модель стосунків, де батьки залишаються відповідальними дорослими, а дитина – дитиною. Саме така модель дає відчуття безпеки і сприяє здоровому розвитку.