Про жорсткість Турана, нову тактику Мальдери і європейські амбіції: інтерв'ю Валерія Бондаря

Валерій Бондар – один із головних старожилів та лідерів оборони донецького "Шахтаря". Захисник регулярно викликається і до збірної України, де нещодавно розпочав роботу з новим тренером.

В інтерв'ю РБК-Україна Валерій відверто розповів про жорсткі методи Арди Турана, тактичні зміни в національній команді від Андреа Мальдери, трансфер Коноплі та протистояння з топ-форвардами Європи. "Хотів би знову побачити фінал Франція — Аргентина" 

– Завершилася відпустка, але гадаю, ти дивився чемпіонат світу в цей період. За кого вболіваєш і хто тебе розчарував у вже зіграних матчах?

– Якщо говорити про фаворитів, то в першу чергу я назву збірну Франції. Це найголовніший фаворит чемпіонату світу. І збірну Аргентини також назву, тому що я вболіваю за них і мені б хотілося, щоб вони вийшли до фіналу і напевно, знову зіграли з Францією. Було б цікаво подивитися на цей фінал ще раз.

Щодо розчарувань, то очікував більшого від Німеччини. Чесно кажучи, здавалося, що вони дійдуть до більш дальніх стадій. Було б цікаво подивитися матч Франція – Німеччина, наприклад, в 1/8.

– Скажи чесно: ти порадів, коли збірна Швеції вилетіла від французів?

– Чесно кажучи, я вболіваю за європейські збірні на ЧС-2026. Хочеться, щоб саме європейські команди зайшли якомога далі. Бо ми теж знаходимося на цьому континенті… І якби наша збірна брала участь, було б набагато приємніше. Але якщо говорити про те, за кого вболіваю, то це Аргентина, а фаворитом бачу Францію.

– Коротше кажучи, якоїсь сатисфакції від вильоту Швеції ти не відчув?

– Та це ж футбол, хто сильніший, той і перемагає. На наступний матч зі збірною Швеції треба виходити і доводити, що той результат, який ми мали в березні цього року, був несправедливим. Але це футбол, тому якоїсь агресії чи радощів від вильоту шведської команди я не відчув.

– Твій найкращий матч в кар’єрі, на мою думку, це гра проти "Інтера" 9 грудня 2020 року, коли ти разом із Вітао, а потім і з Хочолавою протидіяв Ромелу Лукаку і Лаутаро Мартінесу. І "Шахтар" не лише не програв, але й не пропустив. Ви проробили титанічну роботу у тій грі. Але проти кого тобі було грати складніше: проти Лукаку та Мартінеса чи проти Дьокереша?

– А це складне питання… От я завжди казав, що проти Лукаку мені було діяти найважче. В усій моїй кар’єрі. Але тепер поставлю їх на один рівень із Дьокерешем. Як на мене, у цього гравця є усі якості, якими має володіти сучасний форвард високого класу.

– Я сьогодні згадував 2017 рік і свою поїздку із "Шахтарем" на матч проти "Манчестер Сіті". Разом із основою тоді летіла і команда U-19 і я пам’ятаю тебе у 18-річному віці. У тому матчі Юнацької ліги УЄФА вам протистояв Філ Фоден. Він забив і віддав гольову передачу. На твій погляд: Фоден у юнацькому футболі був найскладнішим суперником для тебе?

– Якщо брати категорію U-19, то проти "Манчестер Сіті" в цілому було складно грати. По Фодену: вже тоді було видно, що футболіст має серйозні задатки. І зрештою, він виріс в якісного гравця, який зараз представляє один з найкращих клубів світу. З крайніми форвардами теж було важко впоратися тоді. Це демонструє, що вони виділялися як на юнацькому рівні, так і на дорослому. "Цілком реально грати на топ-рівні в 40 років" 

– Зараз "Шахтар" вирушив на передсезонні збори. Що тобі найбільше подобається у цьому підготовчому періоді, а що ти не любиш, як гравець?

– Найбільше подобається можливість грати матчі. А от що не люблю, то це бігати. Але ж ми всі розуміємо, що станом на зараз футбол не стоїть на місці, він прогресує. Однозначно, ти маєш бути фізично добре готовим, щоб показувати в офіційних матчах свою найкращу гру.

Далі вже йде решта моментів: тактичних, технічних, моральних. Але фізичний фундамент – це головне. Бажання, мотивація та відповідальність – це фактори, які теж важливі, але вони скоріше доповнюють твою фізичну готовність здобувати результат.

– Ігор Бурбас по ходу минулого сезону звернув увагу на твою фізичну трансформацію. І дійсно: ти став виглядати потужніше, біцепс збільшився і в твоїх діях додалося такої, силової впевненості. Скільки часу ти проводиш у тренажерній залі?

– Окрім тренувань, у нас є дієтолог та нутріціолог. Але я завжди старався, ще коли був у U-19 або U-21, правильно харчуватися, ходити в зал на регулярній основі, щоб перебувати у хороших кондиціях. Навіть якщо це поліпшить мою форму на 2-3%, але я розумію, що це допоможе мені і в теперішньому часі, і в майбутньому. Тому намагаюся прислухатися до професіоналів своєї справи.

У нас є ще такий аналіз, як вимірювання жирів в організмі, тому хочеться бути професіоналом і тримати себе на високому рівні. Подивіться на Роналду, Мессі або Модрича, як вони грають в 39-40-41 рік на високому рівні. І це цілком реально, якщо тримати себе в правильному тонусі. Тому фізична готовність – це важливо, бо треба бути готовим до будь-яких моментів на полі.

– Минулого літа багато говорили про те, що "Шахтар" працює в режимі триразових тренувань. Цього літа на вас чекає така ж історія чи все ж таки буде простіше, бо в єврокубках ви стартуєте пізніше?

– Є підготовка, яка вже дала свої плоди. Наш досвід показав, що така підготовча робота підходить для команди, для хлопців. Так, це непросто, але свій ефект від цього є.

Ментально ж теж нелегко: вставати о 6-й ранку не дуже приємно, тим паче, після двох тренувань, коли ти вже виснажений. Ясна річ, тобі хочеться спати, а тут підйом о шостій. Це більше ментальна частина цього процесу, над якою ми також багато працюємо.

– Фізична трансформація — це зрозуміло. А чи помітив ти впродовж минулого сезону якісь тактичні зміни для себе чи саме твоя позиція в ігрових схемах Турана передбачає менші зміни ігрового стилю?

– Та ні, я думаю, що те, що вимагає Арда Туран – це багато переміщень, підказки та підстраховки, постійний фокус. Насправді, якщо говорити про оборонний тактичний план, то тут напевно Арда та його штаб принесли дуже багато нових і ефективних речей.

Можна помітити, що команда намагається завжди грати першим номером, пресингувати. І велику увагу приділяємо обороні, пресингу як в низькому, так і в середньому блоці.

Тому у кожного є своя функція. Є план "А", є план "Б". Тому найголовніше – ти виходиш на футбольне поле і знаєш, що маєш робити в тій чи іншій ситуації.

– Арда Туран переважно жорсткий тренер чи контрастний? Маю на увазі, що десь може накричати, а десь піджартувати, тримати такий собі баланс емоцій?

– Напевно, можна сказати, що він жорсткий, але справедливий. Однак бувають моменти, коли прям треба накричати, підвищити голос. А так, в цілому, по життю він дуже добра, позитивна людина, у якої завжди посмішка на обличчі. Особливо, коли позитивний результат для команди.

Коли є негативний результат, то всі ми розуміємо, що ми граємо за "Шахтар", ми представляємо клуб, перед яким стоять високі завдання. Тому програти чи зіграти внічию – це вже неприйнятно.

Як команда ми це усвідомлюємо і завжди намагаємося швидко налаштовуватися на наступний матч, аби нівелювати ті помилки, які у нас були. "У збірній України додалося теорії" 

— Юхим Конопля перебрався до "Боруссії" Менхенгладбах. Колись Валерій Васильович Лобановський казав, що в команді має бути хоча б один рудий. Кого пофарбуєте в рудий колір тепер?

– Хе-хе, гарне питання (сміється – прим. Ред).

– Можна Мендозу, наприклад. Він все одно фарбується.

– Ну от я про нього якраз і подумав. Він якраз такий, рудоватий. Єдиний, хто залишився з відносно рудим волоссям. А Фімі я бажаю удачі, сподіваюся, що без нього ми також будемо ладнати із тими задачами, які перед нами ставитимуть.

– Я згадував ваші виступи у команді U-19 у 2017 році… Але ж ви з Фімою грали разом вже тоді. А скільки років взагалі триває ваша команда взаємодія з ним саме у "Шахтарі"?

– Та напевно… з дев’яти років ми граємо разом. Виходить, що ми відіграли пліч-о-пліч 17 років.

– Неймовірно! Це ж більша частина вашого життя.

– Так, це правда.

— Дивлячись на трансферні новини з клубів УПЛ чи не здається тобі, що наступний чемпіонат виграти буде важче, ніж цей?

– Скажу чесно: за активністю інших клубів я не слідкую. Але класно, що команди підсилюються. Мені здається, що суперники теж хочуть вирішувати свої завдання на сезон. І чим сильнішим буде чемпіонат, тим більше буде зростати рівень футболістів, окремо кожного з нас. А вболівальникам буде цікавіше спостерігати, бо футбол завжди існував саме для вболівальників.

Тому, може так бути, що вболівальникам, яким було нецікаво дивитися попередні чемпіонати, буде цікаво спостерігати за прийдешнім. Я дуже радий, що наш футбол не стоїть на місці і розвивається, а це важливо у нинішній час.

— Ходять чутки, що Матвій Пономаренко може залишити "Динамо". Чи можна сказати, що це найбільш по-спортивному неприємний форвард з точки зору протидії центрального захисника?

– Якби я зіграв проти нього, то міг би відповісти на це питання. На жаль, такої можливості у мене не було. Я теж дуже хочу зіграти проти Матвія, бо він потужний і цікавий нападник. Сподіваюся, що ми з ним будемо протидіяти один одному наступного сезону, що він зараз ще нікуди не піде. Бо чим сильніше "Динамо", тим сильніший і "Шахтар".

Але я скажу так: якщо футболіст забиває за пів-сезону 13 м’ячів і стає найкращим бомбардиром, то це багато про що говорить.

— Ти побував у національній збірній, зіграв проти Польщі. Які основні зміни ти для себе відзначив із приходом Андреа Мальдери?

– Стало більше теорії і це природньо, це нормально. Новий тренер одразу приніс свої ідеї, тактику, той футбол, який він хоче бачити у збірній. Додалося дрібних деталей. Є план "А", є план "Б", але стало більше деталей, як має діяти команда і кожен окремий футболіст в тому чи іншому епізоді. Та і сам футбол у виконанні команди змінився і відрізняється від тієї гри, якої ми дотримувалися в часи Сергія Станіславовича.

Це теж було помітно: ми більше контролювали м’яч, намагалися знайти правильні позиції для того, аби просуватися вперед та створювати небезпечні моменти.

— Тарас Степаненко — суворий тренер? Чи у нього ще триває цей процес трансформації з гравця у тренера?

– Я думаю, що у нього ще триває ця трансформація. Але скажу чесно: коли ми грали разом, я бачив, що він може бути прекрасним тренером. Мені здається, у нього ще все попереду і той шлях, який він розпочав, приведе і збірну України і його особисто до великого успіху.

Думаю, у нього величезні перспективи бути не лише помічником тренера, а й головним тренером. У Тараса Миколайовича великі амбіції і цей шлях дасть йому позитивні емоції й те зростання, про яке він хотів мріяти.

— Не так давно ти став батьком. Чи відчув ти зміни у своєму світогляді після цієї радісної події?

– Мені здається, що я став спокійнішим. Раніше я був імпульсивною, емоційною людиною, міг бурхливо реагувати на якісь ситуації у житті. Зараз же я став спокійнішим, серйознішим. Відповідальність тепер лежить на мені не лише за дружину і батьків, а й за мою дитину. Хочу дати їй максимальну безпеку в ці неспокійні часи.