Ви ніколи б не подумали, але звична жувальна гумка може бути прихованим джерелом небезпечного мікропластику, який ви ковтаєте з кожним жуванням. Нове дослідження вчених пролило світло на цей факт.
Про це повідомило РБК-Україна з посиланням на допис дієтолога Юрія Швеця у Facebook.
Що стало відомо про жувальну гумку?
Результати дослідження, опубліковані нещодавно, викликали справжній фурор серед наукової спільноти та змусили багатьох задуматися про потенційні ризики для здоров'я, пов'язані з цією, здавалося б, нешкідливою звичкою.
Дослідницька група під керівництвом американських вчених вирішила вперше кількісно оцінити обсяги мікропластику, що вивільняються під час жування різних видів гумки. Для цього вони проаналізували десять популярних марок жувальної гумки - п'ять на синтетичній основі та п'ять, що позиціонувалися як натуральні. У пілотному експерименті взяли участь добровольці, які жували обрані види гумки протягом різного часу – від двох до двадцяти хвилин, імітуючи звичайний процес вживання цього продукту.
Протягом експерименту науковці ретельно збирали зразки слини учасників. Ці зразки згодом піддавалися детальному аналізу з використанням передових наукових методів, включаючи інфрачервону спектроскопію з перетворенням Фур'є (FTIR) та спеціально розроблений метод кількісного визначення мікропластику за допомогою звичайного смартфону. Завдяки цим інноваційним підходам вченим вдалося не лише виявити наявність мікропластикових частинок у слині, але й точно визначити їх кількість та склад.
Результати дослідження вразили навіть самих науковців. Аналіз показав, що кожен грам жувальної гумки здатний вивільняти до 637 мільйонів мікроскопічних пластикових частинок! Найбільша кількість мікропластику - приголомшливі 94% від загального обсягу – вивільнялася протягом перших восьми хвилин жування. Це означає, що вже за кілька хвилин насолодження улюбленою гумкою ви можете проковтнути сотні мільйонів крихітних пластикових фрагментів.
Що особливо цікаво, дослідження не виявило суттєвої різниці між синтетичними жувальними гумками та тими, що позиціонувалися як "натуральні" або на рослинній основі. Обидва типи вивільняли приблизно однакову кількість мікропластику (статистична значущість відмінностей була відсутня, P > 0,8). Подальший аналіз складу виявлених у слині мікрочастинок показав наявність чотирьох основних пластичних полімерів, серед яких найчастіше траплялися поліолефіни – велика група синтетичних полімерів, що включає поліетилен та поліпропілен, які широко використовуються у виробництві різноманітних пластикових виробів.
Автори цього новаторського дослідження наголошують на важливість отриманих даних, стверджуючи, що жування гумки є прямим шляхом потрапляння мікропластику до людського організму, що потенційно може становити значний ризик для здоров'я в довгостроковій перспективі.
Проте, самі дослідники закликають до обережності та підкреслюють, що метою їхньої роботи не було залякування громадськості. Вони чесно визнають, що на сьогоднішній день науці достеменно невідомо, наскільки небезпечним є проковтування мікропластику для людського організму. Відповідних масштабних та довготривалих досліджень на людях ще не проводилося.
В чому небезпека мікропластика?
Вчені нагадують, що в сучасному світі ми постійно стикаємося з мікропластиком, який присутній у повітрі, воді, ґрунті та навіть у харчових продуктах. Їхнє дослідження було спрямоване на отримання конкретних кількісних даних щодо ще одного потенційного джерела надходження мікропластику в організм – жувальної гумки. Отримані цифри є важливим кроком у розумінні загального рівня нашого "пластикового" навантаження.
Крім потенційного ризику, пов'язаного з мікропластиком, автори дослідження також нагадали про ще один маловідомий аспект вживання жувальної гумки. Вони зазначили, що жувальна гумка, яка містить цукрозамінник ксилітол, може посилювати симптоми таких неприємних розладів шлунково-кишкового тракту, як синдром подразненого кишечника та здуття живота у деяких людей.