Спав у труні, кохав божевільну: таємне життя Івана Франка, про яке не говорять у школі

Іван Франко - один із найвеличніших діячів української культури, якого часто сприймають крізь призму шкільних підручників. Але поза стереотипами ховається складна, суперечлива й глибоко людська постать.

Які маловідомі факти про Івана Франка не розкажуть на уроках української літератури, розповіло РБК-Україна.

Франко спав у трунах 

Під час навчання в Дрогобицькій гімназії Франко жив у родичів, які були трунарями. Через брак місця йому доводилося спати в майстерні, серед трун, а іноді - навіть усередині них. Цей моторошний досвід він пізніше згадував із гіркою іронією. 

У Франка було понад 12 000 книг 

Його особиста бібліотека вражала навіть науковців: вона налічувала близько 12 тисяч томів. Серед них - рідкісні філософські трактати, словники санскриту, стародавні переклади Біблії. Книги були основою його саморозвитку й джерелом для численних перекладів. 

Ледь не помер від голоду 

Після одного з арештів Франко опинився в крайній нужді. У нього не було грошей на їжу, і він три дні нічого не їв. Випадковий працівник готелю виявив Франка непритомного і врятував йому життя. 

Залишив автограф на Писаному Камені 

Під час мандрівки Карпатами Франко залишив свій підпис на Писаному Камені біля села Буковець. Це місце вважалося сакральним ще в дохристиянські часи. Франко захоплювався народними легендами та вірив, що земля Гуцульщини має особливу силу. 

Вірив у надприродне 

У листах Франко згадував, що під час хвороб йому ввижалися голоси, які підказували нові ідеї для творів. Він також вірив, що дух Адама Міцкевича допоміг йому знайти втрачену драму польського класика. Його духовні пошуки перетиналися з містицизмом та окультизмом. 

Використовував "драгоманівку" 

Франко активно підтримував спробу реформи українського правопису, створену Михайлом Драгомановим. У 1878 році він опублікував кілька текстів за цією альтернативною орфографією. Вона була ближча до фонетичного принципу, але не прижилася в широкому вжитку. 

Львів’яни купили йому будинок 

На початку 20 століття Франко жив у великій нужді, навіть не маючи власного житла. Студенти та інтелігенція Львова зібрали кошти та купили для нього невеликий будинок. Це був жест народної вдячності й визнання.

Будинок № 152 на вулиці Франка у Львові. Архітектор Мартин Заходний (1869-1910). Нині Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка. 

Номінований на Нобелівську премію 

У 1916 році, після смерті Франка, його кандидатуру було висунуто на Нобелівську премію з літератури. Хоч нагорода не була вручена посмертно, сам факт номінації є підтвердженням високої оцінки його творчості. Цікаво, що ініціатором виступили науковці з Австро-Угорщини. 

Існує лайнер, який названий на його честь 

У 1960-70-х роках у СРСР діяв пасажирський лайнер "Іван Франко", побудований у НДР. Це був флагман серії круїзних суден, які обслуговували міжнародні маршрути. Ім’я Франка стало символом культурного престижу. 

У нього був власний підпис на грошах 

На банкноті номіналом 20 гривень, випущеній у 2003 році, є фрагмент тексту Франка, надрукований драгоманівкою. Це унікальний випадок використання реформованого правопису на державних грошах. Дизайн став відсиланням до його мовної та ідеологічної боротьби.

Писав під 99 псевдонімами 

Іван Франко мав майже сто псевдонімів, серед яких - Джеджалик, Мирон, Невідомий, Каменяр, Нірвана, Живий. Це дозволяло йому друкуватися в цензурованих газетах і розмежовувати тематику публікацій. Деякі з його псевдонімів досі залишаються загадкою. 

Міг стати священником 

Батьки Франка мріяли, щоб син пішов у духовний сан. Він справді навчався у дяка, однак обрав гімназію й подальший світський шлях. Його подальші критичні погляди на церкву були зумовлені цим раннім досвідом. 

Його дружина мала психічні розлади 

Ольга Хоружинська, дружина Франка, страждала на серйозні психічні захворювання. Її стан із часом лише погіршувався, що відбилося на родинному житті. Франко, попри труднощі, залишався турботливим батьком чотирьох дітей.

Іван Франко з дружиною та дітьми на сходах своєї вілли, вересень 1904 р. 

Мав політичні амбіції 

Франко двічі балотувався до австрійського парламенту, сподіваючись захистити права українців. Обидва рази його кандидатуру блокували через вплив церковної та державної влади. Його політична поразка стала великим розчаруванням. 

Увійшов до списку "небезпечних осіб" 

Австро-Угорська поліція вважала Франка особливо небезпечним інтелектуалом. Він неодноразово потрапляв під арешти, його листи перехоплювали, а твори вилучали з бібліотек. Це свідчить про глибокий вплив його думки на суспільство. 

Писав детективи 

Франко - один із перших українських авторів, що звернувся до жанру детективу. Його твори "Для домашнього огнища" та "Грабіж" містять елементи розслідування, інтриги й психологічного аналізу. Це була спроба наблизити українську прозу до європейських стандартів. 

Працював на шахті 

Щоб дослідити соціальні умови праці, Франко сам влаштувався працювати на шахту. Він не просто спостерігав, а брав участь у видобутку, спілкувався з робітниками, жив з ними. Цей досвід ліг в основу багатьох його соціальних творів. 

Писав драми для театру просто на вулиці 

Франко часто писав у парках або на лавках у центрі Львова. Люди пам’ятали, як він із блокнотом і олівцем занотовував репліки для чергової драми. Так з’явилися знамениті твори "Украдене щастя" та "Сон князя Святослава". 

Страждав на поліартрит, але не припиняв писати 

У старості Франко хворів на важкий поліартрит - не міг тримати ручку. Він диктував свої твори синові Андрієві, не зупиняючи творчості навіть у фізичному болі. Це прояв неймовірної сили духу. 

Поховали його студенти, селяни та робітники 

Хоча влада проігнорувала похорон Франка, його труну несли прості люди. Це було мовчазне визнання його заслуг перед народом. Похорон Каменяра став подією національного масштабу без жодного офіціозу. Похований був на Личаківському цвинтарі у Львові.

Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Біла хата, BUKI, Вікіпедія, офіційна сторінка Дому Франка.