Викидати не можна? Навіщо освячувати у храмі продукти чи речі й що робити з ними далі

Традиція отримувати благословення й освячувати у храмах фрукти, овочі, трави чи квіти, воду, предмети вжитку - не дає їм якоїсь надприродної, магічної сили.

Про це повідомило РБК-Україна із посиланням на прес-службу Православної Церкви України у Facebook. 

Чому українці освячують у храмах продукти або речі 

У ПЦУ нагадали, що ми отримуємо благословення й освячуємо у храмах фрукти, овочі, трави чи квіти, та навіть предмети вжитку не тому, що вони після цього:

• набувають якоїсь надприродної, магічної сили;
• стають своєрідними талісманами чи оберегами.

Робиться це насправді "заради самої людини".

"По суті, об'єктом Божого благословення (яке закликається священнослужителем через молитву) є не стільки конкретні плоди чи предмети, як сама людина, яка їх виростила з милості Божої та принесла на освячення", - пояснили у ПЦУ.

Саме тому і звершується окроплення святою водою певних речей, які є важливими в життєдіяльності людини - щоби в її життя, дії, думки та помисли сходило Боже благословення. 

Що варто робити з освяченими речами далі 

Українцям пояснили, що далі освячені речі найкраще використовувати "на користь і благо".

Якщо йдеться про освячені фрукти чи плоди, то ними можна пригостити знайомих, сусідів, потребуючих.

Освячену воду можна вживати для оздоровлення душі та тіла, особливо, якщо йдеться про агіасму - воду, освячену на Богоявлення.

"Вона дійсно може довго зберігатися. Відомо безліч прикладів її особливого цілющого впливу на здоров'я душі й тіла людини", - зауважили у ПЦУ.

Наголошується водночас, що "зцілює не сама вода".

"Господь благоволить і творить чудеса за вірою нашою, зокрема, і через освячену воду. Коли вона за природнім ходом речей стане непридатною для вживання, нею можна полити квіти чи дерева в саду", - розповіли у ПЦУ.

Зазначається, що запашні букетики трав і квітів, які люди освячують зазвичай у серпні під час Господніх свят (які народна традиція іменує "Спасами"), можуть зберігатися в помешканні, зокрема, біля ікон.

Крім того, висушене різнотрав'я чи зілля можна використати:

• для заварювання корисних трав'яних напоїв, чаїв;
• під час купання немовлят;
• для приготування ванн.

"Якщо ж трави з часом вам стануть непотрібними, то не буде гріхом їх утилізувати відповідним чином", - додали у ПЦУ.

Чи можна викидати освячені у храмі речі у сміття 

В цілому церковні приписи щодо освячених речей, які за своїми фізичними властивостями вже стали непридатними до вживання, встановлюють, що:

• такі речі можна з належною повагою спалити, закопати в чистому місці;
• воду - вилити в таке місце.

"Тобто не можна викидати такі речі в сміття, виливати в каналізацію, але можна закопати залишки біля дерева чи куща, на городі, край поля, воду - вилити до вазона чи квітника", - пояснили вірянам.

У ПЦУ нагадали, що є багато забобонів про те, що нібито не можна викидати освячене зілля.

Їх можна пояснити благоговійним та шанобливим ставленням до освяченого.

"Водночас треба розумно ставитись до реальних речей: ми з вами живемо в матеріальному, тимчасовому світі, а тому все тлінне та сотворене на цій землі має певні фізичні властивості", - додали у ПЦУ.

Отже, цілком природнім є те, що з часом або під впливом різноманітних факторів навіть освячені предмети можуть псуватися, в'янути, розбиватися тощо.

"Тож подякуймо Господу за те, що Він дав нам цю певну річ чи поживу на нашу користь і втіху, і вчинімо з нею розумно й природно", - зауважили у ПЦУ. 

Куди можна подіти зламані хрестики чи розбиті ікони 

Насамкінець українцям повідомили, що не варто нагромаджувати у своїх оселях те, що "вже непотрібне, що зіпсувалося".

Це можна, якщо є така можливість, спалити, закопати в землю.

Тим часом зламані натільні хрестики, розбиті ікони, воскові залишки свічок, релігійну літературу тощо - можна принести до храму.

Уточнюється, що священнослужителі знають, що робити з такими речами.

"Шануймо святині Божі - і Господь через них нас благословить заради любові, яку ми у такий спосіб виявляємо до Нього", - підсумували у ПЦУ.