Як гени впливають на тривалість життя: нове дослідження перевертає уявлення про старіння

Тривалий час вважалося, що спадковість має обмежений вплив на тривалість життя людини. Проте нові наукові результати змінюють це уявлення. Дослідники дійшли висновку, що роль генів у процесах старіння значно недооцінювали, і вона може бути ключовішою, ніж припускали раніше. 

Раніше експерти оцінювали внесок генетики на рівні приблизно 10–25%, тоді як основний вплив приписували способу життя, умовам середовища та випадковим подіям. Однак нове дослідження показало: спадкові фактори можуть пояснювати близько половини відмінностей у тривалості життя. 

Роботу провели науковці Інституту науки Вейцмана, а результати опублікували у журналі Science. Команда під керівництвом Бен Шенхара застосувала перевірений метод – аналіз близнюків. Для цього використали масштабні бази даних зі Швеції та Данії, зокрема випадки, коли близнюки виховувалися в різних умовах. Додатково вчені залучили математичне моделювання та комп’ютерні симуляції, щоб максимально точно розділити вплив генетики й середовища. 

З’ясувалося, що попередні оцінки були занижені через так звану «зовнішню смертність» – фактори, не пов’язані безпосередньо зі старінням. Йдеться про аварії, інфекції чи екологічні загрози. Коли ці чинники виключили з аналізу, вплив генів виявився значно потужнішим. 

Окрему увагу привернув ще один висновок: спадковість по-різному впливає на різні причини смерті. Наприклад, ризик розвитку деменції до 80 років приблизно на 70% залежить від генетичних факторів. Це значно більше, ніж у випадку онкологічних чи серцево-судинних захворювань, що свідчить про сильний генетичний компонент нейродегенеративних процесів. 

Отримані результати відкривають нові перспективи для медицини – від пошуку генів довголіття до створення персоналізованих підходів у профілактиці та лікуванні вікових змін.