Потреба проїхати там, де від дороги мається тільки напрямок, у хазяйновитих автовласників виникає частенько – тож деякі перевірені рішення у допомогу новачкові справді є. Тож як підвищити прохідність легкового авто при мінімальних витратах?

Про те, як надати сімейному легковику можливостей реального позашляховика, читайте в матеріалі.

Часи, коли наявність приводу 4х4 вирішувала всі питання прохідності машини, минули. Сьогодні навіть якщо йдеться про повнопривідний кросовер, для руху за межами асфальту часто потрібно вжити додаткових заходів з поліпшення позашляхових можливостей. 

Що покращує прохідність автомобіля?

Перш за все треба розуміти, що повний привід не є запорукою успішного подолання бездоріжжя, і тим більше він – не єдиний атрибут справжнього всюдихода. Так ось деякі начебто другорядні ознаки і можуть суттєво вплинути на можливості вашого монопривідного авто. Тим більше що більшість з них власник може організувати власними силами.

Геометрична прохідність. Саме так звучить технічний термін, який об’єднує параметри, що уберігають машину від контактів з грунтом, яким вона рухається. Взагалі на цей параметр впливають  колісна база (вона бажана менша), кліренс (більше – краще), передній та задній звіси (бажано якомога коротші).

Вкоротити колісну базу без радикальної перебудови всього авто не можна, а ось кліренс збільшити можна – і таке ліфтування також збільшить так звані кути в’їзду і з’їзду.

Аби авто не чіплялося за дорогу (або те, що нею називається) днищем, бортами та бамперами, потрібен більший кліренс – просвіт між найнижчою точкою машини і грунтом. Відносно нескладними засобами його можна збільшити на 3 – 4 см. Можна і більше, але це вже відбиватиметься на керованості машини і ресурсі її ходової.

При цьому інструменти ліфтування прості: додаються проставки під пружини підвіски, іноді ще й під амортизатори. Також певною мірою допомагає використання шин більшого діаметру – наскільки дозволить ходова частина і геометрія крил авто. Проте роль шин у підвищення прохідності не обмежується збільшенням діаметра.

Шини. Спеціальні позашляхові шини потрібні всім авто, які мають штурмувати бездоріжжя – у тому числі і найкрутішим позашляховикам з приводом 4х4. Зрозуміло, що гума для багна класу M+S (Mud+Snow) з великими шашками протектора на ведучих колесах принципово покращить прохідність і монопривідної машини. Інша справа, що підібрати такі покришки можна не для всіх легкових авто. У крайньому випадку можна використати зимові шини арктичного типу – вони мають протектор, схожий за нарізкою з "грязевою" гумою.

Навички водія. Певно, не менше половини успіху автомобіля на бездоріжжі – це рівень майстерності водія. І авто без повного приводу це стосується в першу чергу. Керування машиною на важких дорогах – тема окремої статті, але тут коротко скажемо про головні навички:

• Розпізнавання початку буксування коліс, адже реакція на нього має бути миттєвою;
• Вміння вести машину на невеликих обертах двигуна "внатяжку" – коли мотор не глухне, але й не передає надмірної тяги на колеса;
• Досвід рушати з місця без пробуксовки на слизькій поверхні;
• Вміння швидко перемикати трансмісію почергово в режим переднього та заднього ходу. Це потрібно для визволення з багна чи снігу методом розкачування.

Насправді ці прийоми зовсім неважкі, і відпрацювати їх можна шляхом тренувань на підходящій місцевості. При тому бажано навчатись на машині тієї ж моделі і на тій же гумі, що будуть використовуватись під час реальних поїздок важкими шляхами. 

Рекомендація 

Певно, ви знаєте прислів’я про крутизну джипа і відстань, яку треба бігти за трактором? Тож замислившись про вдосконалення свого авто до рівня позашляховика, пам’ятайте, що в світі немає таких всюдиходів, які б могли проїхати скрізь. І головне для водія перед подоланням бездоріжжя на будь-якій машині – правильно зіставити стан маршруту зі своїми навичками і можливостями автомобіля.

При підготовці статті були використані матеріали "Autobild Всі ведучі" та "Офф-Роуд Центр 4х4".