З приходом тепла автомобілісти частіше вибираються на природу, але не всі водії знають, як безпечно керувати машиною на путівцях. Журналісти РБК-Україна розповіли про головні рецепти для успіху в таких поїздках.

Про важливі навички управління машиною там, де закінчився асфальт, читайте в матеріалі.

Нижче ми поговоримо про конкретні приклади загроз, які несуть з собою розважальні та ділові виїзди за місто, але для початку водій має розуміти головну відмінність таких маршрутів: грунтові дороги, на відміну від асфальтових трас, прокладені без дотримання жодних норм і стандартів. Тому буквально на кожному метрі вони раптом можуть стати небезпечними для легкового авто. 

Чому небезпечні путівці?

Польові шляхи з точки зору водія-городянина відверто підступні, адже рівні прямі відрізки, на яких можна рухатись третьою-четвертою передачею, на них часом зміняються ледь проїзними ділянками. Це можуть бути крутий поворот, переораний трактором схил, глибока промоїна від зливи чи мало не вертикальний підйом. Відтак, на перший план для водія виходить завдання не потрапити в аварію через подібні сюрпризи. На що звертати увагу? 

Перше: ґрунт замість асфальту 

По рівній вкатаній землі машина котиться не гірше, ніж асфальтом – але водій відразу відчує принципову різницю, якщо доведеться різко гальмувати чи обминати перешкоду. Мокрий грунт тим більше має гірше зчеплення з шинами, ніж звичний нам асфальт: різкі маневри на такій землі мало відрізняються від викрутасів машини на льоду. Ще менш надійне в цьому плані трав’яне покриття, бо навіть у суху погоду травичка тримає машину не краще за вкатаний колесами сніг. Але навіть без різких маневрів на таких шляхах можна потрапити в халепу – наприклад, зустрівши попереду підйом: схил найменшого відсотку може стати нездоланним через вологу на ньому. 

Друге: враховуйте рельєф 

Плануючи ваші поїздки, не пошкодуйте часу на вибір маршруту. Прокладайте його так, щоб уникнути низин (загроза – болотисті луги, струмки, калюжі), відрізків у густому лісі (безліч поворотів, колії, коріння дерев), по косогорах (промоїни, загроза перекинутись). Будь-який підйом чи спуск може виявитись дуже крутим для легкового авто.

Важливе правило подолання підйому, яке, до речі, використовують військові водії і автогонщики – ще внизу треба увімкнути ту передачу, на якій машина виїде на самий верх. Адже перемикання на підйомі часто призводить до пробуксовки і зупинки, а за недостатнього досвіду виконавця це часом завершується неприємностями типу перекидання машини при спробі спуститись вниз задом.

Якщо на машині є електронний помічник утримування на спуску (типу Hill Assist), навчіться використовувати його при русі з гори. А коли така опція відсутня, неважко опанувати гальмування двигуном – достатньо увімкнути передачу, на якій цей підйом машині довелось би долати знизу, і відпустити акселератор. 

Третє: на косогорі 

Окремо слід сказати про дороги, які проходять впоперек схилу пагорба (горизонтально). На відміну від облаштованих автотрас, на путівцях ніхто не робить для таких ділянок терасу на схилі, і тому машина рухається з нахилом на один борт. Загалом теперішні машини доволі стійкі у боковому напрямку, так званий кут поперечної статичної стійкості в них сягає 45 градусів, а мінімальне нормоване значення, яке трапляється у характеристиках – 35 градусів.

Проте на око кут косогору визначити непросто, а по-друге, вже під час руху ним кут може змінитися не на користь водія. Навіть один камінь, що трапиться під колесо у колії "верхнього" борту, може вмить поставити машину у критичний кут і перекинути її. Та й сама колія на одній стороні може стати глибше і погіршити ситуацію. Тому на таких ділянках важливий не тільки глазомір, а й помірна швидкість. 

Увага, особливі ями! 

Немає асфальту – немає і страшних вибоїн, на яких можна розрубати шину. Але натомість на деяких територіях можна натрапити на каменюку, яка лежить у колії і загрожує шині порізом, а піддону двигуна – ум’ятиною чи пробоїною. Не менш перспективні на неприємності повздовжні промоїни від дощової та талої води, що часто утворюються просто на шляхах, які йдуть вздовж схилів. Навіть якщо таке "русло" спочатку буде неглибоким, за півста метрів воно може змінити глибину і ширину і стати нездоланним. Те саме часто стосується і колій, які по "ходу діла" можуть перетворитись з легкових на вантажні і врешті решт посадити вашого легковика на живіт. Відтак, коли перед вами починається щось подібне, спочатку огляньте шлях чи розвідайте його у пішому порядку, щоб потім не задкувати по нерівностях до місця розвороту. 

Коротко 

Якщо у вас молодий і гарний автомобіль міського класу, ставтеся до виїздів на природу з особливою обережністю – майте на увазі, що там ви можете його пошкодити.

Тож або завчасно моніторте відгуки колег про запланований маршрут, або висилайте вперед розвідку на іншому транспорті чи на "своїх двох". І врахуйте поширену помилку багатьох сучасних автовласників: те, що в екіпажі буде багато міцних помічників, аж ніяк не означає, що вони машину "на руках винесуть" з будь-якої перешкоди. Сучасні автомобілі зовні влаштовані так, що їх часом незручно і небезпечно навіть виштовхувати з багнюки, не говорячи про те, щоб піднімати одну з сторін.

При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та "ОфРоуд Центр 4х4".