Заборонені шоу, виступ України і токсичні артисти. Інтерв’ю з режисерками "Євробачення"

Яким було "Євробачення-2025" з режисерської точки зору? Хто з учасників здивував, а хто розчарував? І що насправді формує порядок у таблиці голосування - музика чи політика? Відповіді - у інтерв’ю режисерок TRI.Direction для РБК-Україна. 

Цього року режисерське тріо TRI.Direction - Наталія Лобасєва, Наталія Ровенська та Марія Григоращенко - опинилося в самому серці "Євробачення". Українки створили сценічний номер для Люксембургу, але разом із тим стали свідками заборонених постановок, дивних рішень організаторів, неочікуваних провалів і нових трендів.

РБК-Україна поговорило з режисерками про внутрішню кухню конкурсу, виступ України, токсичних артистів, шокуючі бюджети і те, чому деякі шоу краще не показувати нікому.

– Ваша постановка для співачки з Люксембургу - одна з найобговорюваніших. Скільки ж коштує хороший номер для "Євробачення"?

– Хороший номер на "Євробаченні" справді коштує дорого - це важливо розуміти. Все залежить від концепції: що складніше наповнення, то більше людей треба залучити, більше костюмів виготовити, складніший сетап сцени. А на "Євробаченні" сценічні постановки зазвичай дуже складні.

До того ж якщо використовуються спецефекти, їх доводиться замовляти у постачальників з країни-організатора. Це вже не наші ціни, а європейські - а в Європі спецефекти надзвичайно дорогі. Те саме стосується реквізиту: навіть якщо він негабаритний і його можна привезти з собою, потім виникає питання утилізації. Якщо його не забирають назад, це ще один додатковий пункт витрат.

Є багато нюансів, про які в Україні навіть не замислюєшся - ті ж логістика, технічні вимоги, регламенти. У підсумку, створити ефектний номер на "Євробаченні" завжди дорого. Така вже реальність.

– Чий номер у фіналі цьорічного шоу вам найбільше сподобався і який виступ був відвертим візуальним провалом? 

– Цього року нам справді здалося - можливо, тому що ми були там довго, бачили майже всіх, спостерігали номери по кілька разів, - що на "Євробаченні" було дуже багато сильних виступів. Не просто пісень, а саме перформансів - цілісних і візуально, і змістовно.

Якщо говорити про фаворитів, то, звісно, нас вразив номер від України. І не лише тому, що це наша країна - він був справді дуже якісним. Відрізнявся від інших: чудова картинка, сильний телевізійний ефект, тонка режисура, яка допомагала глибше відчути пісню. Нам сподобалось усе - і артисти, і костюми, і кольори. Однозначно, для нас цей виступ - у топі.

Також дуже сподобалися Литва й Латвія. Русалоньки з Латвії ще на нацвідборі впали в око - у них і візуал крутий, і пісня, і загальна подача. Італія - ще один наш фаворит. Надзвичайно красива пісня, сильний виступ. Після нього навіть захотілося більше дізнатися про артиста - ми передивилися кліпи, які зняті в тій самій естетиці: з гротеском, гумором, витонченою візуальною подачею. Видно, що це артист не тільки для "Євробачення" - він несе свою енергію й поза сценою конкурсу.

Дуже сподобалася Швейцарія. Це той випадок, коли номер наче мінімалістичний - одна людина, камерна атмосфера, кінематографічна подача - але зробити його так глибоко музичним і сучасним дуже складно. Це той тип виступу, де нічого не літає, не вибухає, але ти дивишся - і тобі цікаво, не відводиш погляд.

Ще хочеться згадати Австрію - абсолютно інший стиль, дуже оригінальне рішення. Вони теж сильно відрізнялися, і це було класно. Сучасна ретро-подача, наче з фільмів Роберта Еґґерса. 

Нам дуже сподобалась пісня представників Німеччини. І, судячи з балів, Європа теж високо оцінила їх. Візуальна частина, можливо, не була надзвичайною, але саме пісня та безтурботна легка манера солістки були настільки сильними, що "витягнули" весь номер. Це дійсно спрацювало.

Що стосується номерів, які нам не сподобались - це, звісно, суб’єктивна думка нашого тріо. У кожного свої смаки, комусь щось подобається, комусь - ні. Але якщо говорити про наші враження, то, певно, це були виступи Ісландії, Ірландії та Австралії. Вони візуально здавались нам застарілими. Не було нічого смішного, іронічного чи хоча б концептуального - просто дуже вторинні й невиразні постановки. Здавалося, що ось-ось десь можна було б “докрутити”, і вже виглядало б краще - але ні.

Цього року взагалі було багато схожих номерів. Наприклад, одразу три учасники обігрували тему альтер его: Кіпр, Бельгія і Чехія. Усі троє - дуже сучасні виконавці, з класними піснями та стильними постановками. Але ніхто з них не пройшов до фіналу, і це було для нас справжнім здивуванням.

Ще один тренд цьогоріч - візуально схожі номери, які ми для себе жартома називали "вогонь і лід". Багато де був присутній вогонь, летючі елементи, дракони, типові кольори - синє, вогняне, і все це змінюється по черзі. Складалося враження, що всі надихались чимось дуже подібним.

Українки створили сценічний номер для Люксембургу (фото надане режисерками)

– Що не так з номером Томмі Кеша?

– Найголовніше - цей артист тісно повʼязаний з росією та співпрацює з російськими режисерами, і всі про це знають. Саме це - ключова проблема, яка перекреслює все інше, пов’язане з цим номером, для нас як для глядача. 

Якщо ж говорити з більш професійної точки зору, то харизма артиста видається дуже негативною, що зі сцени, що в житті. Ти просто не хочеш слідкувати за його історією чи виступом. Хоча пісня звичайно "порвала" слухача, має неймовірну вірусну силу. А скільки зусиль вклали в промокампанії перед конкурсом, то це й не передати! Це дуже позначилося на голосуванні глядацької аудиторії. 

– А як вам JJ?

– Насправді ми звернули на нього увагу ще на етапі національних відборів, щойно стало відомо, що саме він представлятиме Австрію. Його постановка тоді вже виглядала цікавою, а кліп на конкурсну пісню - справді класний. Відео вийшло дуже стильним, і загалом пісня добре показує його як артиста: різні музичні жанри, цікавий образ, харизма.

Ми одразу відзначили, що Австрія має всі шанси на перемогу - і, чесно кажучи, зовсім не здивовані, що переміг саме JJ. Його номер був сильним: театральним, але водночас сучасним. Вони змогли зробити велику сцену не камерною, а по-справжньому масштабною, з продуманими сучасними рішеннями. При цьому артист залишився собою, зберіг свою індивідуальність і навіть підсилив її.

Якщо вже говорити дуже суб’єктивно й по дрібницях, нам, можливо, трохи не вистачило самого артиста в кадрі - хотілося більше крупних планів, його очей, обличчя. Бо номер темний, нуарний, з виразною атмосферою - і це працює чудово. Але якісь деталі артиста, мікроемоції, трохи "з’їлись". Це, звісно, якщо вже заглиблюватися в нюанси.

– На ваш погляд: сьогодні "Євробачення" - це про музику чи політику?

– Це точно 50 на 50. Половина - це музика, оцінювання виступу і артиста, а інша половина - політика. Взаємовідносини між країнами, висловлювання і поведінка артистів в тому чи іншому політичному контексті завжди впливають на оцінювання, особливо глядачів. Не думаємо, що для когось це секрет. Ми всі бачимо, як усе відбувається.

Звісно, бувають винятки. Якщо пісня справді сильна, а артист - потужний, це може змінити розклад сил. У таких випадках музика переважає: коли вся країна захоплена композицією, політичний чинник відходить на другий план - хочеш не хочеш, а голос віддаєш їй.

– Це вже не перша ваша робота на "Євробаченні". Чи була якась цензура з боку організаторів конкурсу або делегації? Щось доводилося "обрізати" або "згладжувати кути"?

– Так, це не перший випадок роботи з "Євробаченням". Але, по суті, такий - єдиний. Бо, чесно кажучи, цензура з боку організаторів усе ще залишається, вона нікуди не зникла. Зрозуміло, що політичні меседжі в номері ніхто відкрито не підіймає.

У випадку з номером для Лори ми й не планували якихось політичних акцентів, тому й не було жодних зауважень ані з боку делегації, ані з боку організаторів. Єдине, що просила делегація Люксембургу - додати до номера Лори Торн флешбек на виступ Франс Галль - переможниці "Євробачення" від Люксембургу 60 років тому. Її пісня тоді була про те, чи може голос дівчинки колись стати гучнішим. І зараз композиція Лори певним чином є сиквелом тієї історії.

Ми це врахували і вирішили наситити номер такими маленькими посиланнями, "пасхалками". У нашому будиночку, що є центральним елементом номера, присутній телевізор, на якому крутиться уривок виступу Галль. На другому поверсі висить сукня, ідентична тій, в якій вона співала. В інтер'єрі є розкидані патерни, які стилістично перегукуються з її номером. І навіть ретро-мікрофон - точно такий, як у Франс.

А от коли ми створювали "Welcome to Our House" (позаконкурсний номер Ребекки Фергюсон і Олени Тополі на "Євробаченні-2023" - Ред.), там дійсно було багато моментів, які потребували обговорення. І кольорова гама, і світло, і символи, і графіка, і звуки - усе це ретельно узгоджували з організаторами. Тоді ми прямо торкались теми війни, і дуже важливо було подати її максимально делікатно - так, щоб зміст був зрозумілим, але не порушував правил конкурсу.

– Чому деякі країни запрошують постановників з України? Питання в ціні чи, можливо, своїх ідей не вистачає?

– Ми хочемо чітко підкреслити, що це не пов'язано з цінами. Якщо хтось думає, що запрошення в Україну означає, що людям не платять або надають лише їжу, то це не так. Усі ціни є ринковими, як в Європі, так і в Україні. 

Запрошують українців через те, що вони вже давно займаються створенням якісного контенту в різних сферах. Серед них багато постановників, хореографів, кліпмейкерів, операторів і кінорежисерів, які зарекомендували себе у світі.

Це помічають і цінують. Наприклад, на "Євробаченні" щороку працює українська компанія OperTec, яка спеціалізується на операторських технологіях. Вони є єдиними в Європі з такою технікою і щороку беруть участь у цьому заході, впроваджуючи нові технології для зйомки.

Коли ми виграли тендер на люксембурзький національний відбір "Євробачення", організатори та голова делегації від Люксембурга були дуже раді, адже вони стежать за українським шоубізнесом і бачать високий рівень професіоналізму українців. 

Запрошують нас, бо українці дійсно вражають. У нас є свій стандарт перфекціонізму у постановках та інших аспектах, а також безмірний трудоголізм. Ми самі встановили високі планки і досягли їх завдяки нашим зусиллям. Це стосується всіх українців, яких вони зустрічають у різних сферах.

– Працювати з Лорою Торн виявилося легше, ніж з українськими виконавцями? Які взагалі найбільш разючі відмінності ви б виділили у підходах європейців і наших артистів до створення концертних шоу?

– Насправді у нас вже є досвід співпраці з європейськими та американськими ринками, артистами і так далі, тому немає великої різниці в роботі, скажімо, з Лорою чи з українськими артистами. Вона дуже нагадала нам Надю Дорофєєву своїм трудоголізмом, витримкою і ввічливістю. Лора ніколи не залишить репетицію, якщо інші ще працюють - вона буде працювати до останнього, навіть якщо втомилася або голодна. Вона дуже відповідальна, ніколи не скиглить і завжди намагається досягти головного результату: якщо потрібно ще попрацювати, значить - потрібно.

Співпраця виявилася дуже легкою. Варто зазначити, що Лора була практично невідомим артистом до "Євробачення". Це її перша велика сцена і серйозна співпраця з командою, яка її оточує. У нашій команді не було жодних суперечок чи невдоволень, що створювало чудову атмосферу під час репетицій і зустрічей. Вся делегація відзначалася дружністю та позитивом.

Якщо говорити про сцену, то українська сцена жодним чином не програє європейській чи американській. У плані якості, ідей та всього іншого ми на одному рівні. Єдине, що впливає на різницю - це бюджети. Особливо зараз, коли раніше були більш масштабні проєкти з більшими фінансуваннями для артистів, премій та концертів. Бюджет дозволяє витрачати більше часу на репетиції, що потім позитивно позначається на результаті. Коли люди мають можливість працювати без втоми та голоду, вони набагато ефективніше виконують свою роботу. Це єдина відмінність - лише бюджет. 

– Чи є вас запити від топових світових зірок прямо зараз?

– У нас вже є багато паралельних закордонних  проєктів, над якими ми працюємо. Ми навіть не замислюємося, чи потрібні нам ще якісь топові зірки. Наприклад, був дуже класний момент, коли ми зустрілися з Кончітою Вурст та її командою. Це було так приємно, наче ми старі друзі. Ми обговорили всіх учасників, наших фаворитів, і як все відбувалося.

Після національного відбору команда звернулася до нас із проханням надати відеоконтент, який ми створили (виконавець виступав на національному відборі у Люксембурзі в якості запрошеного гостя - Ред.). Вони планують використати його для презентації своєї пісні. З їхніх слів, вони "навколо цього контенту концептуально продумували, як презентувати пісню".

Це було особливо приємно для нас, адже раніше ми ні з ким не ділилися подібним матеріалом. Тепер же їм важливо показати цей контент насамперед нам - як авторам номера, який став частиною їхньої презентаційної концепції.. А далі, як кажуть, побачимо!

– Чи є на українській попсцені хтось, для кого ви б ніколи не захотіли працювати навіть за великі гроші? 

– Цікаве питання. Нам колись навіть сказали: "Боже ви такі дурні! Могли б уже нормально заробляти - і мали б собі і машини, і квартири". Але ми такі - дуже чесні режисери. З нами це не працює.

– Тобто, не достатньо, аби якийсь артист просто прийшов до вас, відвалив багато грошей і сказав: "Зробіть мені номер"?

– Були випадки, скажемо прямо, коли нам пропонували будь-які гонорари, будь-які гроші - тільки зробіть. Але ми відмовлялися. Загалом, ми часто відмовляємо.

Звісно, можна взяти гроші й піти щось вигадувати. Але якщо ти не створиш якісний продукт для артиста - а для нас це дуже важливо - то яка в тому цінність? Ми самі маємо бути задоволені результатом. У нас не працює підхід "якось пройде - і добре". Ми не з тих, хто робить щось абияк, аби швидше заробити й перейти до наступного проєкту.

Нам важливо знайти рішення, сформулювати бачення. Якщо немає цього відчуття, що ми справді можемо щось дати артисту - ми відмовляємо. Такі ми. І поки що, слава Богу, залишаємося вірні собі.

– Що вас дратує найбільше в роботі з українськими зірками: капризи, бюджет чи "зіркова хвороба"? 

– Ой, а зараз ми вам розкажемо, що нас дратує. Справді цікаве питання. Дякуємо!

Перше, що дуже дратує - це коли артист не розуміє, що він робить на сцені. Коли не усвідомлює, що несе своїми піснями, не розуміє, чого хоче, як себе бачить, що саме він намагається донести своєю творчістю. 

Йдеться навіть не про наш тісний креативний процес з артистом - це має бути закладено в людині спочатку. Бо коли цього немає і все зводиться до продюсерського конструкта, де артист просто приходить і виконує придумане кимось іншим - це нецікаво. І нам нецікаво. Тоді виникає запитання: навіщо взагалі співати, якщо ти сам не розумієш, про що це і навіщо це?

Другий пункт - це бюджет. Але не в сенсі, що його мало чи багато, а в тому, що очікування часто не відповідають можливостям. У нас уже навіть є внутрішній жарт: хотілки - зашкалюють, бюджет - не дуже.

Дуже часто стикаємося з ситуаціями, коли хочуть проєкт "як у Голлівуді", але не готові інвестувати навіть у базову реалізацію. А потім дивуються, чому нічого не вийшло. Ми завжди просимо одразу озвучити бюджет - не для того, щоб одразу щось "нарізати", а щоб розуміти рамки. Бо якщо ти одразу бачиш, що ідея виходить за межі бюджету, то її краще навіть не починати - не витрачати ресурси людей і не створювати хибні очікування.

Коли ти працюєш не вперше і маєш досвід, уже можеш прикинути хоча б приблизну вартість реалізації. Тому це питання - одне з базових.

– Як ви оцінюєте роль жінок-режисерів у сучасному шоубізнесі? Чи стикалися ви з гендерними стереотипами у своїй кар’єрі?

– Ми чудово оцінюємо роль жінок-режисерів у сучасному шоубізнесі. Але так само - і роль чоловіків-режисерів. Насправді гендер тут не має жодного значення. Важливо те, що ти створюєш, яких результатів досягаєш, які маєш цілі. Саме це визначає, хто ти в професії.

Ніхто нам не казав чогось на кшталт: "Ти жінка - йди готуй борщ», а я, мовляв, чоловік - буду режисером". З таким не стикалися. І, на щастя, працюємо в середовищі, де це не має значення.

– В одному з інтерв’ю ви згадували, що відмовили Джареду Лето через роботу над українським проєктом. Чи не шкодуєте про це рішення?

– Ой, так, таке було. Ми досі іноді згадуємо цей випадок із посмішкою: мовляв, Джареду Лето відмовили - значить, можемо відмовити будь-кому. Але насправді - ні, ми точно не шкодуємо.

На той момент у нас уже було кілька дуже складних проєктів. І було б значно гірше, якби ми взялися ще й за цей виступ, але зробили його неякісно. Це ж потім - як від такого "відмитися"? Коли тобі дали шанс, а ти його провалив...

Можливо, все могло скластися інакше, але тоді ми просто не відчували в собі достатньо сил, аби створити щось справді круте для артиста такого рівня протягом дуже лімітованого часу. Тому ми все зважили і вирішили краще відмовитись, ніж потім соромитися результату.

Та й досвіду в нас тоді було значно менше. Напевно, якби така ситуація трапилася зараз, коли ми вже ведемо по 5 проєктів одночасно й краще розуміємо, як розподіляти сили та пріоритети, ми могли б діяти інакше. Але на той момент це було правильне рішення.

Ми не шкодуємо - це частина нашого творчого шляху. І, можливо, ця відмова була потрібною, аби згодом зустрітися знову й уже точно зробити щось впевнене, сильне і якісне.

– Як думаєте: яке шоу треба зробити, щоб Україна мала реальний шанс перемогти на "Євробаченні" в найближчому майбутньому?

– Насправді якщо подивитися на виступи України на "Євробаченні" в цілому, то видно, що в нас усе добре - і з шоу, і з піснями. За останні вже понад десять років, здається, Україна або перемагала, або стабільно входила в топ-10. Українські артисти та пісні на "Євробаченні" завжди були на високому рівні.

Чого б хотілося додати, так це віри і підтримки від аудиторії, щоб всі змогли підходити до відбору та підготовки виступу з легкістю і натхненням, а не з постійним протистоянням.

Мріємо, щоб Україна знову могла виступати легковажно і безтурботно, бо наразі ми ніяк, і це зрозуміло, не можемо відірватися від контексту. 

Ми дуже хочемо, щоб наступного року від України пролунала саме переможна пісня. І мова не лише про місце у фіналі - важливо, щоб це була сильна, знакова пісня, на яку ми всі чекатимемо і в яку щиро віримо. А перше місце в нас ще точно буде - і не одне. Ми в цьому впевнені.