Ми щодня застеляємо ліжко, купуємо нову постільну білизну - і постійно називаємо речі не своїми іменами. "Простиня", "подушка", "підодіяльник" - це не зовсім українські слова, а мовні покручі, яких немає в сучасній українській літературній мові.

Як правильно українською називати постільну білизну, розповіло РБК-Україна з посиланням на пояснення українського мовознавця Олександра Авраменка в YouTube.

Чи правильно ви називаєте речі, з якими маєте справу щодня? Навіть у власному ліжку можна припуститися мовної помилки - і вжити суржик, не здогадуючись про це.

Українці часто користуються словом "підодіяльник", маючи на увазі легкий чохол для ковдри. Утім, це слово не відповідає нормам української літературної мови. 

Як пояснює відомий мовознавець Олександр Авраменко, "підодіяльник" - класичний суржик, натомість правильно говорити "підковдра".

Так само помилковим є слово "простинь". Правильні варіанти - "простирадло" або "простирало".

Чохол для подушки українською називається "наволока" або "наволочка" - обидва варіанти є допустимими в літературній мові. А от тканинний мішок, у який набивають пір’я для подушки чи перини, має свою окрему назву - "напірник".

Ще одна часта помилка - наголос у слові "подушка". Нормативний варіант - "пОдушка", а не "подУшка", як кажуть у розмовному просторі. 

Цікаво, що слово "постіль" має подвійний норматив: можна вживати й "пОстіль", і "постІль" - обидва варіанти правильні.

До речі, слова "простиня" немає у жодному словнику української мови, а в мовних стандартах НАН України рекомендовано вживати слова: "простирадло", "підковдра" та "наволочка".