Україна на порозі змін! Чотириденний робочий тиждень — міф чи найближче майбутнє?
Підтримка бізнесу, законодавчі зміни і побоювання щодо продуктивності у воєнний час
В Україні продовжують активно обговорювати ідею запровадження чотириденного робочого тижня. Особливо це питання набуло актуальності в умовах воєнного стану та змін у трудовому законодавстві, що тривають вже понад три роки.
За даними щомісячного опитування Торгово-промислової палати України, більшість українських підприємців, а саме 58 відсотків, підтримують ідею чотириденного робочого тижня за умови збереження загального обсягу робочого часу в 40 годин на тиждень. Це означає, що працівники працюватимуть по десять годин на день замість звичних восьми. Такий формат, на думку респондентів, може підвищити продуктивність і покращити баланс між роботою та особистим життям.
Крім того, тридцять один відсоток опитаних вважають, що чотириденний тиждень позитивно вплине на продуктивність праці, а двадцять сім відсотків підтримують цю ініціативу за умови збереження рівня заробітної плати. Ще шістнадцять відсотків залишаються нейтральними, вважаючи, що остаточне рішення має належати кожному роботодавцю. Водночас тринадцять відсотків висловлюють сумніви через потребу максимальної зайнятості економіки в умовах війни, а ще тринадцять відсотків повністю проти, посилаючись на військові та економічні реалії.
Нагадаємо, що в березні 2022 року Верховна Рада тимчасово скасувала всі святкові дні, що суттєво змінило структуру робочого часу в країні. Раніше в Україні було близько 250 робочих днів на рік, зараз цей показник змінюється у бік збільшення робочих днів через скасування святкових. Згідно із законом, нормальна тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 40 годин для працівників на повній ставці. Проте роботодавці мають право скорочувати робочий час без зменшення зарплати, що може стати законодавчою основою для чотириденного тижня.
Окрім цього, закон передбачає скорочений робочий тиждень для певних категорій працівників: молоді від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років, медиків, освітян та інших відповідно до спеціальних нормативних актів.
Експерти також звертають увагу на тісний зв’язок між трудовою інтеграцією переселенців та їхнім бажанням повертатися з Європи в Україну. На жаль, лише 27 відсотків переселенців у Києві офіційно працевлаштовані, що пояснюється бюрократичними перешкодами та дискримінацією. Наприклад, деякі отримують відмови у центрах зайнятості через відсутність паперових довідок, хоча згідно з постановою уряду ці дані мають запитуватися автоматично в Пенсійному фонді.